Ю. Йовбак: “Блукаючи соціальними мережами, діти не розуміють, що для досягнення успіху в реальному житті потрібно працювати, докладати певних зусиль, аби стати успішними”.

Ю. Йовбак: “Блукаючи соціальними мережами, діти не розуміють, що для досягнення успіху в реальному житті потрібно працювати, докладати певних зусиль, аби стати успішними”.

Усі ми зараз працюємо з дітьми покоління Z, які зростають у цифровому світі, з народження лягають спати з телефонами, відмовляються їсти без можливості переглянути мультфільми.

Більшість свого вільного часу (а це майже 5-6 годин на добу) діти проводять у своїх гаджетах, як у «мильних бульбашках». Таким чином, у дітей складається ілюзія щасливого та безтурботного життя.

Блукаючи соціальними мережами, діти не розуміють, що для досягнення успіху в реальному житті потрібно працювати, докладати певних зусиль, аби стати успішними.

І що ж робити? Як змінити ситуацію? На жаль, у жодного вчителя ще немає чарівної вакцини, яка допоможе вирішити це питання. Але на окремих думках із цього питання хочу загострити вашу увагу.

Готуючись до відновлення навчання після локдауну у традиційному форматі, піймав себе на думці, що окремі батьки вважають, що вони краще знають, що і як треба зробити для повноцінного відновлювання навчального процесу. По крайній мірі, вони впевнені у тому, що знають.

Для одних батьків краще навчатися у дистанційному форматі, тому що дитина комфортно себе почуває вдома, захищена, сита…

Для інших – краще навчатися у дві зміни (за звичним у період локдауну режимом), тому що до обіду діти займаються у гуртках та секціях за інтересами, а керівникам гуртків за заняття сплачено наперед.

Окремі батьки піклуються про те, щоб їхні діти поспали якнайдовше, щоб автобус підвозив їх до школи останнім рейсом – за 5 хвилин до початку першого уроку, але при цьому повертатися додому діти (на думку батьків) повинні одразу після закінчення уроків, не чекаючи часу, коли закінчуються уроки в учнів інших класів.

Батьки вважають, що не зовсім коректно з боку водія та супроводжуючого вчителя робити дітям зауваження за негідну поведінку під час посадки до автобусу та транспортуванні.

Через це в учнів виробляється зневажливе ставлення до вчителів, водія автобуса, технічного персоналу. Чому виникає така ситуація? На мою думку, окремі батьки асоціюють учителя із «робітником по обслуговуванню» їхньої «недоторканої» дитини. При цьому всі витівки їхнього чада повинні сприйматися адекватно, як належне.

Чи це правильно? Гадаю, що ні. У чому проблема? Деякі батьки вважають, що якщо на уроці дитина без зошита та підручника – це проблема вчителя, адже це вчитель не зумів мотивувати учня.

Якщо учень не виконав домашнє завдання – учитель не зміг дохідливо пояснити навчальний матеріал.

Якщо вчитель оцінив навчальну діяльність учня за семестр на чотири бали – чи це справедливо? На думку батьків, дитина знає матеріал, як мінімум на достатньому рівні. І така необ’єктивність підірвала психіку 15-ти річному хлопчику і зіпсувала зимові свята для всіх членів сім’ї.

Сучасні діти дуже тонко відчувають та розуміють, що у будь-якому випадку батьки їх захистять, при цьому звинуватять у проблемах учителя, класного керівника, директора, школу.

Діти покоління Z – дійсно особливі. На жаль, у більшості з них відсутня стійка пам’ять: дехто навіть у 8-му класі не знає таблички множення, у 10-му – не може вивчити напам’ять вірш.

Чому? Найперше – бо не читають книжок (а чи читають книжки їхні батьки?). Сьогодні виникає ще й інша проблема – дисграфія, діти пишуть із помилками, не каліграфічно, інколи самі не можуть прочитати те, що написали.

Використання комп’ютера при потребі і без потреби призводить до того, що в дітей такий бідний словниковий запас, що унеможливлює здатність мислити аналітично, узагальнювати, робити висновки. На мій погляд, це і є наслідками постійного користування соціальними мережами, Інтернетом, де учні миттєво зможуть отримати відповіді на будь-яке запитання.

Відключимо дітям Інтернет – і вони відчують себе безпорадними та безпомічними, як немовлята.

Що потрібно зробити, щоб допомогти дітям? Як змінити ситуацію, аби учні мали позитивну динаміку у своєму розвитку?

Пам’ятаємо:

– є речі, які набагато важливіші за оцінку. Не сприймайте оцінку, як реальний рівень навченості ваших дітей. Цінуйте динаміку зростання навчальних досягнень вашої дитини;

– якщо ви купуєте 5-ти класнику посібник із готовими домашніми завданнями, не сподівайтеся в майбутньому на високий бал на ЗНО. Окрім того, саме такими діями ви виховуєте у своєї дитини лінощі та схильність до отримання результатів найлегшим шляхом;

– якщо ви виконуєте за дитину домашнє завдання та записуєте у її зошит своїм почерком розв’язки – ви привчаєте свою дитину до безвідповідальності;

На мою думку, Ваша допомога має полягати зовсім в іншому:

– створіть такі умови, щоб у дитини була цікава книжка, яку б вона залюбки читала. Було б дуже добре, якби ваш син або донька читали вголос, а ще краще – разом з дорослими, тобто з мамою або татом. Безперечно, саме від уміння читати швидко та виразно залежать успіхи дитини на уроках історії, фізики, біології, математики…

– перевіряйте щоденно або надавайте допомогу у виконанні домашніх завдань;

– контролюйте наповненість шкільного ранцю (наявність щоденника, зошитів, підручників та необхідного шкільного приладдя);

– виховуйте повагу до вчителя, обслуговуючого персоналу.

На жаль, дуже часто сьогодні можна почути, як «гордо» учень заявляє про те, що не виконав домашнє завдання, не прочитав художній твір, не вивчив правила, почуваючи себе при цьому «героєм класу». Теж саме може відбуватися в майбутньому, коли дитина продовжить навчання у ВУЗі або працюючи…

Радію з того, що більшість батьків розуміють важливість даної проблеми, підтримують політику закладу, тісно співпрацюють із вчителями та адміністрацією. Така взаємодія дає позитивні результати.

Школа разом із учнями та батьками розробила, на мою думку, достатньо гуманні та справедливі «Правила для учасників освітнього процесу». Переконаний, діти повинні відчувати, що вони мають не тільки права, але й обов’язки, як це є у всьому цивілізованому світі.

Шановні батьки, якщо Ви у родинному колі дозволяєте собі обговорювати та критикувати дії вчителя, то ваша дитина неодмінно відтворить модель вашої поведінки під час освітнього процесу, заявляючи про те, що вчитель не має права ставити незадовільну оцінку за невивчений матеріал, телефонувати батькам (бо це їх засмутить, «підірве» їхній авторитет), робити зауваження перед іншими учнями…

Вчіть своїх дітей цінувати вашу любов, підтримку, тепло, але при цьому будьте справедливими та вимогливими, поважайте працю вчителів.

Ще одним із важливих моментів, який не можна оминути, є адекватне розуміння батьками питання булінгу. Сьогодні будь-яка незначна бійка між дітьми, сварка, що закінчується дитячими стусанами, сприймається батьками як прояв булінгу. У таких ситуаціях батьки звинувачують вчителів та школу. Діти набагато швидше вирішують конфліктні ситуації, знаходять примирення, а інколи стають найкращими друзями, хоча батьки продовжують з’ясовувати стосунки…

Тож давайте поважати один одного, самобутній внутрішній світ дитини, стосунки із вчителями. Разом – ми сила!

КарантинКарантин

Карантин Шановні учні, батьки, вчителі! Нагадуємо, що освітній процес, тренувальний процес, заняття в гуртках та студіях в ОНЗ Щасливський НВК та Пролісківській філії тимчасово призупинено ...

Колонка директора